A A A K K K
для людей із порушенням зору
Талалаївська селищна територіальна громада
Чернігівська область

МОЄ СЕЛО — ЦЕ ЗУСТРІЧ ПОКОЛІНЬ

Дата: 03.09.2021 11:00
Кількість переглядів: 136

«Ось про це, чим серце моє дише, чим найбільше в світі дорожу,

вже не раз казалось красивіше, але я тепліше вам скажу…»

Саме цими словами поета — лауреата Шевченківської премії Дмитра Іванова хотілося б розпочати свою розповідь про день села в Корінецькому. На мою думку, саме тут до підготовки цього сільського свята віднеслися по-особливому, так, щоб довго згадувалося і знову хотілося повернутися сюди, де тепліше… Здавалося б, що треба для свята — замовити концерт і накрити святкові столи. Та це не зовсім так, коли очікуєш отримати не просто втому від зробленого, а моральне задоволення. Отож у Корінецькому готувалися не тиждень і не два, а ще від ранньої весни, поступово наводячи порядок не тільки в центрі. А коли вже визначилися з датою, адміністратор групи «Корінецьке» у Фейсбуку Людмила Васильченко так інтригуюче запрошувала земляків приїхати на батьківщину, що навіть не землякам хотілося побачити, що ж там буде.

Саме до цього села і в мене виникла особлива приязнь ще понад тридцять років тому. У Корінецькому на запрошення моєї подруги я «дружкувала» на справжньому українському весіллі. На той час тут ще збереглася традиція «кликати на весілля», тобто наречена з подругами від хати до хати ходили у вкраїнському вбранні з буханцем на рушнику кланялися у кожній хаті: «Просили мама, просили тато і я прошу…» А наступного дня гуло весілля на все село. Ці моменти на все життя відклалися у пам’яті, бо більш ніде не було так, як у Корінецькому — і на весіллі, і на дискотеці, і на сільських концертах — бо тільки тут на свята грав сільський духовий оркестр. Тому і через роки хочеться ще приїхати в це село.

Як і в кожному із сіл громади, та і всієї України, у Корінецькому з року в рік меншає жителів, вже давно зачинила двері школа, та село не здається. Бо очолює сільську громаду людина, яка разом зі своєю командою старається в тих умовах, які є на сьогодні, тримати село в життєвому тонусі, жити сьогоднішнім днем і думати про завтра. Це не так просто! І оце веселе, щедре свято, яке удалося на славу — результат стабільної тривалої роботи.

І ось довгоочікуваний недільний день 22 серпня! Корінецьке причепурилося, гостей стрічає! У центрі села для дітей розваги, лунає музика, працює торгівля. Сидіння з будинку культури перенесли прямо на дорогу перед клубом — щоб людям було зручно розміститися. А вони все прибувають і прибувають. Дехто обіймається з давніми знайомими, з якими роки не бачилися, а дехто вже влаштовує фотосесію. Організатори про це також подумали. Фотозона просто ідеальна! Біля сільського будинку культури з тюкованої соломи змайстровані «козак і дівка», солом’яні поросята. Тюки соломи послужили навіть як барні столики, біля яких розміщувалися компанії. Ми вже розповідали про оригінальні автобусні зупинки в українському стилі. Навіть приміщення старого магазину, який не мають права розвалити, бо є у нього господар, побілили та розмалювали візерунками — щоб не псував загальний вигляд центру села. Вкотре розумієш, споглядаючи все це, що є речі, на які не треба багато грошей, а треба бажання, прагнення отримати результат своєї роботи.

А чого варта фотовиставка історії села! Біля цих стендів і сміялися, і плакали…

Далеко не кожне село може зібрати і показати художню самодіяльність. Із часом це зробити все складніше, адже у селах живуть люди переважно старшого віку і не кожний має здібності та бажання вийти на сцену. Легше попросити у спонсорів кошти і замовити привозний концерт. У Корінецькому всю різножанрову концертну програму робили власними силами, залучивши всі місцеві таланти: і тих, хто виступав іще з юності, і навіть діток, які в дідусів-бабусь на канікулах. Як наголосила після концерту директор СБК Галина Коливушка, віддавали перевагу репертуару, який люблять у селі. А уявляєте, як приємно було вихідцям із села, котрі спеціально з різних міст на свято приїхали, згадати пісні, які були популярні у селі! Як радісно було бачити на імпровізованій сцені своїх та сусідських внучат! Отож не можна було не помітити в очах багатьох людей іскорки сліз радості, щастя.

Ще зранку почав оживати шкільний стадіон. На ньому зустрілися три сільські команди, які організував Віктор Миколайович Мигур! Він не на словах любить футбол. Двічі за літо власним трактором із своєї ініціативи викошував стадіон. А в день села зустрілися у дружньому поєдинку команди ветеранів: Юрій Козел, Віктор Мигур, Євгеній Чемерис, Іван Оверчук, Олександр Козел; команда середнього віку: Іван Козел, Володимир Сусід, Роман Динник, Богдан Дябло, Євгеній Чемерис; команда молодшого віку: Назар Івко, Костянтин Парафійник, Денис Чечотенко, Олександр Макаренко. Виграла команда ветеранів і, звичайно ж — перемогла дружба! А ветерани-організатори власним прикладом показали як треба робити.

…А починалося свято, як і всюди, із привітань. Всіх із святом привітала староста Ніна Крисько та подякувала односельцям і землякам, які словом і ділом підтримують добрі справи задля того, щоб Корінецьке жило і процвітало. Слово мав голова територіальної громади Юрій Величко. Він, під гучні оплески — підтримку присутніх, прийняв від Корінецької громади запашний коровай та привітав жителів села і вихідців з нього із цим днем, який об’єднав усіх у свято. Селищний голова подякував селянам за співпрацю та вручив подяки старості Корінецького старостату Ніні Крисько, робітнику з благоустрою Миколі Филону, сільській активістці Людмилі Васильченко.

Упродовж концертної програми староста села Ніна Крисько вручала подарунки односельцям, у яких ювілеї та дати. 60 років прожили у парі Віктор Омелянович та Надія Іванівна Голуб. Найменший житель Артемко Куруц, найстарша серед жінок — 94-літня Лідія Павлівна Корнієнко, серед чоловіків — 90-літній Володимир Гаврилович Старун. Вручали подарунки всім ювілярам, тобто тим, кому 80, 70, 60, 50, 40, 30, 20 і навіть 10 років! Вшановували сім’ї, де виховують батьки трьох і більше дітей. Особлива подяка від сільської громади захисникам України Ярославу Грицику, Віктору Мигуру, Івану Оверчуку, Олександру Ткаченку, Миколі Филону, ліквідатору-чорнобильцю Григорію Шморгуну.

Потім на всіх чекала смачна польова каша, яку приготували Ніна Борисівна Самозвон, Любов Григорівна Шеханова та Ольга Василівна Мигур. Була дискотека з улюбленим у селі музикантом Олегом Галаганом, а майже опівночі — виступ театру оригінального жанру «Фенікс». Звичайно, що цими рядками неможливо передати всю глибочінь цього свята. Одним словом — було неперевершено!

—?Це свято неможливо було б провести без участі наших спонсорів, — говорить Ніна КРИСЬКО, — від імені всіх односельців і гостей висловлюю щиру подяку всім, хто підтримав нас матеріально: селищній раді в особі Юрія Величка, директору ТОВ «Україна» Володимиру Іваньку, директору ТОВ «Бров Мід Агро» Парвізу Баграм огли Алієву, директору ТОВ «Понори» Володимиру Сисі, депутату обласної ради Володимиру Лукашу, депутату селищної ради Олександру Криську. Дякую підприємцям і просто небайдужим теперішнім і колишнім жителям села М.?В. Трояну, М.?Г. Сіренку, В.?І. Роговому, О.?В. Сіренку, А.?І. Оверчуку, Л.?В. Васильченко, ПрАТ «Юрія»  «Волошкове поле» (Дмитрівка), ПП Пензій (Ромни), Ічнянському заводу сухого молока, та іншим, хто побажав залишитися невідомим. Дякую всіх небайдужим, хто взяв активну участь у підготовці і проведенню дня села Корінецьке!

Текст і фото Олександри ГОСТРОЇ.

 

На фото:

1. вокальний ансамбль Корінецького сільського будинку культури.

2. селищний голова Юрій ВЕЛИЧКО вручив подяку робітнику з благоустрою Корінецького старостату, захиснику України Миколі ФИЛОНУ.

3. староста Корінецького старостинського округу Ніна КРИСЬКО вітає односельців та гостей.

4. учасниці художньої самодіяльності всіх пригостили короваєм.

5. Ольга МИГУР, Ніна САМОЗВОН, Любов ШЕХАНОВА за роботою.


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора