Вічна пам’ять Тобі! Низький уклін!
13 серпня минуло 40 днів, як на фронті загинув уродженець села Слобідка Петро Петрович ПОКРИШКА. А 13 червня йому виповнилося 55 років. Рівно через місяць його похоронили у місті Кривий Ріг, де Петро проживав із сім’єю. Звістка про загибель земляка швидко облетіла рідний край. Однокласники згадували, яким він був, яким приїздив на зустрічі, як дорожив рідним селом і шкільною дружбою.
У родині Петра Васильовича та Лідії Дмитрівни Покришок із Слобідки він був сьомою дитиною. Був дуже багатим, бо мав двох братів і чотирьох сестер. Із малих років допомагав батькам по господарству. Особливо любив кроликів. Петі було 14 років, як помер батько. Старші вже розійшлися з дому. А вони з мамою тримали корову, свиней, птицю.
Закінчив Слобідську восьмирічну школу, потім — Сильченківську середню. Вступив на навчання до Дніпропетровського технікуму механізації, звідки забрали юнака на строкову військову службу, яку проходив на Чорноморському флоті. Після служби одружився. Працював в одному із колгоспів Кіровоградщини на комбайні, тракторах. Пізніше переїхали з сім’єю до Кривого Рогу, де працював на підприємстві понад 20 років на потужному екскаваторі.
Мобілізований на службу 17 травня 2024-го, а вже 26 червня, пройшовши навчання, тримав оборону, як стрілець, у Часовому Ярі. 7 липня він не повернувся із завдання… Його біографія як військового — ніби спалах… Щоразу у телефонних розмовах із рідними Петро згадував зі щирим сумом своє рідне село, друзів дитинства і юності. У розмовах із братом Василем Петровичем, який проживає у Старій Талалаївці, казав, що дуже хоче сюди повернутися, а коли що… то й назавжди… до батьків.
Похоронений захисник України у місті Кривий Ріг, де прожив багато років, де його знали і поважали як людину праці і чистої совісті, де живе його дружина. На батьківщину Петро ПОКРИШКА повертається пам’яттю.
Згадайте і пом’яніть Воїна, нашого земляка, який став ангелом небесним, захищаючи Україну. Вічна пам’ять Тобі! Низький уклін!
