A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Талалаївська селищна рада
Об'єднана територіальна громада

РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО ПРАЦІ ПЕНСІОНЕРА НА ПІДПРИЄМСТВІ НЕКРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА ПЕРІОД КАРАНТИНУ.

Дата: 07.05.2020 08:39
Кількість переглядів: 85

Статтею 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11 березня 2020 р. № 211 із змінами та доповненнями внесеними Постановою №255 від 02.04.2020 (далі- Постанова №211) законодавче визначено особи, які на період карантину потребують самоізоляції, в т.ч. – «особи, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об’єктів критичної інфраструктури».

Контроль за дотриманням режиму самоізоляції здійснюється працівниками Національної поліції та Національної гвардії, працівниками державних установ Міністерства охорони здоров’я епідеміологічного профілю, уповноваженими органами місцевого самоврядування посадовими особами, у тому числі з використанням мобільного додатка Єдиного державного веб-порталу електронних послуг.

Постановою КМУ №211 визначено потреба в самоізоляції осіб, які досягли 60-річного віку, крім осіб, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19, забезпечують діяльність об’єктів критичної інфраструктури.

Кабінетом міністрів України внесено зміни від 08.04.2020 до Постанови №211 та визначено категорії людей, що старше 60 років не потребують самоізоляції :

 

– державні службовці, депутати всіх рівнів, міські голови, судді та інші особи, на яких поширюється дія закону «Про запобігання корупції»;

– військовослужбовці та працівники ЗСУ, інших військових формувань та правоохоронних органів;

– особи, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення
COVID-19;

– особи, які забезпечують діяльність підприємств, установ та організацій, які:

провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому сектора, оборонної промисловості;
надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продукції харчування, сільського господарства, охорони здоров’я;
є комунальними, аварійними та рятувальними службами, службами екстреної допомоги населенню;
включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;
є об’єктами потенційно небезпечних технологій.

Відповідно до вимог ст. 10 Постанови №211 рекомендовано центральним і місцевим органам виконавчої влади, іншим державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям на час дії карантину забезпечити:

– позмінну роботу працівників та/або за можливості віддалену роботу в режимі реального часу через Інтернет;

– цілодобовий та/або подовжений режим (графік) роботи юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які провадять діяльність, яка є дозволеною відповідно до цієї постанови (без необхідності здійснення окремого погодження такого режиму (графіка).

Відповідно до вимог ст. 60 КЗпП України за погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.

На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.

Гнучкий режим робочого часу – це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.

Гнучкий режим робочого часу може передбачати:

– фіксований час, протягом якого працівник обов’язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов’язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини;

– змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу;

– час перерви для відпочинку і харчування.

Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов’язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці.

У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено.

Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.

Дистанційна (надомна) робота – це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.

При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором.

На період карантину працівнику, якщо наявна його згода може надаватися: щорічна відпустка (поза графіком), додаткова (якщо працівник має на таку право), відпустка без збереження заробітної плати відповідно до вимог ч. 3 ст. 84 КЗпП України ( із змінами) – «у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті».


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора