Шановні жителі Талалаївської громади!
Минув рік від початку широкомаштабної військової агресії російської федерації проти українського народу.
Ранок 24 лютого 2022 року у пам’яті кожного з нас залишить біль, сум та розпач. Близько четвертої години ранку росія розпочала маштабне вторгнення на територію України. Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України.
Ми всі були розгублені… Хоч нас і попереджали про можливий початок війни, та ніхто не вірив. Хіба ж в таке повіриш? Вже наступного дня селами нашої громади переміщалися колони техніки окупантів. Рух до Талалаївки було заблоковано з усіх сторін. До нас постійно доносилися звуки пострілів з градів, танків та іншої техніки… Ніжинщина, Сумщина, Прилуччина відбивали атаки ворогів.
Попри небезпеку ми згуртувалися. Ніхто із керівників ТГ, відділів та комунальних установ, старости не залишали свої робочі місця. Разом ми організували місцеву самооборону. Я щиро вдячний всім мужнім чоловікам громади, які чергували на блокпостах, чергували в селищі і селах, цілодобово підтримуючи порядок. Вдячний підприємцям, які, ризикуючи життям, завозили ліки, товари першої необхідності. Дякую волонтерам, які не втомлюються допомагати ЗСУ, дякую всім, хто співпрацює з волонтерами. Дякую тим, хто на своїх робочих місцях теж наближає нашу перемогу!
Минув рік. І як не згадати те, що ніколи не можна забути, тих, хто віддав за свободу України найдорожче – життя!
Ішов третій день війни — 26 лютого. У новинах всеукраїнського марафону прозвучала сумна звістка, що на Сумщині загинуло два прикордонники. Наступного дня родина Семіньків з Талалаївки отримала страшну звістку: у нерівному бою загинув їхній син Руслан Євгенійович СЕМІНЬКО. Йому було всього 24 роки.
На четвертий день війни — знову втрата. Вранці 27 лютого від рук російських окупантів у селі Харкове загинув начальник охорони ТОВ «ТАС Агро Північ» Артем Юрійович КОЛЕСНИК. У ті дні через село проходили ворожі колони. Разом із жителями села Артем намагався знешкодити озброєного ворога, пересування якого селом несло конкретну загрозу його жителям. Це вдалося зробити надто дорогою ціною. Йому назавжди 31 рік…
У березні, захищаючи Чернігів, загинув 25-річний житель Талалаївки Сергій Михайлович ІВАНЕНКО. Він прийняв присягу у перші дні війни і став на захист міста, яке дуже любив, в якому мав багато друзів і будував плани на майбутнє.
У квітневі дні — знову важка втрата. 15 квітня прощалися з нашим земляком, 36-річним капітаном ЗСУ Яковом Івановичем СЕЗИКОМ. Професію Батьківщину захищати Яків обрав відразу після школи. Мав вищу військову освіту, досвід бойового офіцера і добру душу справжнього воїна світла.
23 квітня жителі Талалаївської громади прощалися з героїчним захисником України, 22-річним Олексієм Сергійовичем РОТАЧЕМ із с. Слобідка. Під час бою із російськими загарбниками на сході України 26 березня Олексій був тяжко поранений. Майже місяць медики у м. Дніпро боролися за його молоде життя. На жаль… дива не сталося.
17 травня під час ворожого обстрілу у Десні загинув наш земляк 46-річний Роман Юрійович СЕНЬКО. Довгий час вважався зниклим безвісти і тільки 27 січня 2023 року ми мали змогу похоронити Воїна з усіма почестями. До війська Роман пішов служити добровольцем. Наш герой мав велике бажання помститися ворогу за всі страждання, які принесли вони на рідну землю. І звичайно, вірив у перемогу України. Мріяв про відбудову та світле майбутнє своєї Батьківщини. На жаль…не судилося. 20 квітня він був мобілізований, а 17 травня – загинув.
6 серпня прийшла звістка, що в боях на сході України загинув уродженець Талалаївки Олег Анатолійович ТІЩЕНКО. Коли у 2014-му рашисти розпочали війну на сході України, Олег Анатолійович пішов добровольцем до військкомату. У найтяжчі роки часів АТО воював у гарячих точках. Він — один із тих справжніх, хто їхав із-за кордону в Україну, щоб захищати її. Йому було 54 роки.
4 жовтня в місті Соледар Донецької області, захищаючи нашу країну від російської навали, загинув 42-річний житель с. Довгалівка Олексій Олександрович БУРАКОВ. У серпні 2022 року Олексій був мобілізований до лав ЗСУ. Був стрільцем одного із підрозділів військової частини А4612. Разом з побратимами мужньо захищав українську землю від ворога.
30 жовтня 2022 року під час штурмових дій та артилерійського обстрілу противника зі сторони збройних сил російської федерації в районі населеного пункту Кліщіївка Донецької області, захищаючи незалежність України загинув Ігор Олексійович ЛОБАНЬ, житель села Красний Колядин. Йому було 22 роки. У 2021 році Ігор пішов на військову службу за контрактом до 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького на посаду гранатометника одного з підрозділів. Загинув будучи вірним військовій присязі.
Передноворічні дні Талалаївщини були сповнені невимовним сумом і болем.
18 грудня на бойовому чергуванні у місті Бахмут загинув солдат, 37-літній Олександр Миколайович РОСОВСЬКИЙ, житель села Красний Колядин. Коли ворог чорною навалою сунув на Україну, він уже 24 лютого став на захист рідної землі.
22 грудня, виконуючи бойове завдання у районі населених пунктів Одрадівка та Опитне Донецької області, Микита ТОНКАЧЕЄВ, житель села Довгалівка. За свої 29 років устиг зробити багато добрих справ, які залишаться незабутніми поміж людей. Служив строкову службу, після проходив мобілізаційну службу в зоні АТО. Для нього це була не “війна десь там на Донбасі”, як дехто вважав, а війна росії проти України - багаторічна, підла, як і сам ворог. Отож 24 лютого він чітко знав де його місце…
До початку повномасштабного вторгнення росії, ми вже мали втрати земляків у зоні бойових дій на Донбасі. Володимир Іванович КУНДЕНКО — 34-річний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, один із «кіборгів». Призваний за мобілізацією 22 березня 2014-го, командир танка 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. Загинув у районі аеропорту Донецька — російськими терористами було підбито танк Володимира, який їхав в колоні.
Володимир Степанович БАХМАЧ — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. У часі війни з вересня 2014-го — солдат 13-го батальйону «Чернігів-1». 17 лютого 2015-го при виконанні службових обов'язків за 3 км від Луганського підірвався на міні. Йому було 42 роки.
Схиляємо голови та низько вклоняємось вам наші герої. Добра світла пам’ять про вас і вдячність за ваш подвиг назавжди залишаться в наших серцях.
Дорогі земляки, хочу подякувати вам за єдність та побажати міцного здоров’я та терпіння. Підтримуйте та допомагайте один одному. Разом ми велика сила. Ми обов’язково переможемо. Відбудуємо нашу рідну, вільну і незалежну Україну. Миру всім нам! Слава Україні! Героям Слава!
Юрій ВЕЛИЧКО, селищний голова.
