Відбулись суттєві зміни в законодавстві про відпустки
24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-IX (далі – Закон № 3494). Розглянемо, що і як змінилось в законодавстві про відпустки у відповідності до даного Закону. Раніше за законодавством рішення про перенесення вихідних і робочих днів приймав Кабінет Міністрів України. Згідно нових змін в трудовому законодавстві, перенесення вихідних та робочих днів визначається трудовим та/або колективним договором.
Раніше тривалість щорічних додаткових відпусток, умови то порядок їх надання встановлювалися нормативно-правовими актами України. Відтепер тривалість щорічних додаткових відпусток, умови то порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України, а також трудовим та/або колективним договором.
Раніше тривалість, порядок, умови надання та оплати відпусток для підготовки та участі в змаганнях встановлювалися Кабінетом Міністрів України. Відтепер тривалість, порядок, умови надання та оплати відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях визначаються трудовим та/або колективним договором.
Раніше відпустка на час профспілкового навчання тривалістю до 6-ти календарних днів оплачувалася у розмірі середньої заробітної плати за рахунок роботодавця. Зараз відпустка на час профспілкового навчання тривалістю до 6-ти календарних днів компенсується за рахунок профспілкової організації, за рішенням якої працівник направлений на профспілкове навчання.
Раніше тривалість відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин була 15 календарних днів на рік. Зараз тривалість відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин становить 30 календарних днів на рік.
Раніше періоди відпусток без збереження заробітної плати давали право на щорічну відпустку. Зараз періоди відпусток без збереження заробітної плати вже не дають права на щорічну відпустку.
Оосбливу увагу слід звернути на внесення змін до статті 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ „Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” (далі - Закон № 2136). Раніше у період дії воєнного стану роботодавець мав право обмежити тривалість основної щорічної відпустки працівника 24-ма календарними днями з перенсенням надання не використаних днів, які становлять понад 24 календарних дні на період після припинення або скасування воєнного стану. Відтепер кількість днів відпустки, що перевищує 24 календарні дні, може за рішенням роботодавця надаватися, але без збереження заробітної плати. Крім цього, у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Слід зазначити, що змінами внесеними до статті 12 Закону № 2136 передбачається право, а не обов’язок роботодавця обмежити надання працівнику у період дії воєнного стану будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим частини першої статті 12 даного Закону, а саме понад 24 календарних дні. Тому, на думку Мінекономіки (лист від 28.01.2024 № 4706-05/6893-09), працівникам які мають право на такі оплачувані відпустки, за рішенням роботодавця ці відпустки можуть бути надані у період воєнного стану. У разі прийняття рішення роботодавцем щодо надання без збереження заробітної плати невикористаної оплачуваної відпустки Мінекономіки вважає, що роботодавець має обґрунтувати необхідність надання цих відпусток без збереження заробітної плати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність.
До того ж норми абзацу третього частини першої статті 12 Закону № 2136 (у редакції Закону № 3494) можуть бути застосовані лише до відпусток, на які працівник набув права після 24.12.2023 - дня набрання чинності відповідними змінами.
Інформацію надав:
головний державний інспектор відділу з питань праці
управління інспекційної діяльності у Чернігівській області
Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Микола Прокопенко
