Відбулося урочисте відкриття Алеї Слави
Сьогодні, 19 липня, у Талалаївській громаді відбулося урочисте відкриття Алеї Слави, збудованої на честь земляків – захисників України, які полягли за свободу і незалежність Батьківщини у російсько – українській війні. Селищна рада облаштувала Алею у центрі селища, реалізувавши проект, який підтримала більшість земляків.
Фотографія, коротка біографія воїна розміщені на кожному стенді. Вони, молоді, усміхнені, щасливі… Такими вони пішли у вічність, такими дивляться на нас із фото…
26 наших земляків загинули у російсько-українській війні, захищаючи свободу і незалежність України. Це:
Володимир Іванович Кунденко
Володимир Степанович Бахмач
Руслан Євгенійович Семінько
Артем Юрійович Колесник
Іваненко Сергій Михайлович
Яків Іванович Сезик
Олексій Сергійович Ротач
Роман Юрійович Сенько
Олег Анатолійович Тіщенко
Олексій Олександрович Бураков
Ігор Олексійович Лобань
Олександр Миколайович Росовський
Микита Сергійович Тонкачеєв
Денис Віталійович Вербицький
Юрій Олександрович Чмут
Ігор Вікторович Бондаренко
Олег Сергійович Стельмах
Сергій Вікторович Кривда
Володимир Валерійович Журавель
Олександр Петрович Васильченко
Антон Валерійович Плотніков
Сергій Миколайович Голуб
Дмитро Олександрович Головко
Володимир Анатолійович Черниш
Сергій Миколайович Плужник
Артем Григорович Волошин.
Традиційна хвилина мовчання о 9-й годині сьогодні відбувається на Алеї Слави. Родини загиблих, друзі, односельці...
Сьогодні всі тут. Ведучі розповідають про кожного полеглого захисника, знімаючи прапор з чорною стрічкою із портрета. Тут не соромляться сліз… Тут не вистачає слів…
До присутніх звернувся селищний голова Юрій ВЕЛИЧКО: «Зараз ми переживаємо ще один болючий, емоційний момент – відкриття Алеї Слави. Вона стане для усіх нас символічним місцем, яке щодня має нагадувати про подвиг наших героїв.
Про те, якою ціною дається нам наша свобода, яку ціну платять воїни за наші мирні ранки та спокійні ночі. Ми схиляємо голови перед родинами загиблих. Герої не вмирають! Герої завжди живуть серед нас!».
У виконанні учасників художньої самодіяльності Талалаївського будинку культури лунали пісні, народжені вже у період війни. Їх не можна слухати без сліз!
Зі зворушливою промовою виступила мама загиблого Руслана Семінька Тетяна Володимирівна: «Ми втратили найцінніше. Ми втратили найдорожчих… Ніхто і ніколи нам не замінить їх. Ця рана болітиме у кожному серці батька-матері до кінця наших днів… Що хоче розбите серце матері? Смерті ворогам, які зруйнували наше чудове життя і принесли в Україну смерть, розруху. Серце хоче помсти за смерть наших дітей! Ради цього і треба жити!
Та чи жили б ми сьогодні так, як ми живемо, якби не ці хлопці? Якби не ті хлопці, які на своїх позиціях б’ють ворога і не допускають його іти далі? Дякуючи їм ми спимо у своїх ліжках, працюємо і просто живемо… Тільки тому, що вони – на позиціях!
Кажу про це тому, що відчуття війни у суспільстві притуплюється. Ми скаржимося на спеку, на відключення світла…
Нас багато чого не влаштовує… І забуваємо якою ціною виборюється кожен день нашого життя! Ціна страшна…
Отож, коли вам спекотно чи холодно, коли не біжить вода із крана і ви втомилися сидіти без світла, прийдіть сюди, подивіться у очі нашим синам… Згадайте хлопців, які сьогодні на розпечених сонцем позиціях в усьому своєму устаткуванні кожну секунду ризикують життям.
Не забувайте, що триває війна. Війна у нашій країні, в якій окрім лінії фронтів є дуже багато руйнувань! І ми повинні це розуміти. Розбрат між українцями на руку ворогу!
А Україні треба тільки Перемога! Бо вони віддали своє життя за те, щоб настав день, коли «Згинуть наші воріженьки!» До єдиного згинуть з нашої Української землі!».
Алея Слави – не про смерть, вона про життя тих, хто став небесний військом. Бережімо світлу пам’ять про подвиг загиблих Героїв!
Дякуємо усім живим воїнам, які щохвилини боронять Україну! Слава Україні та її героям!
