Бушиленко Віталій Леонідович 09.01.1997 – 08.07.2024
Народився 9 січня 1997 року. Офіційне місце його народження — Київ, а насправді його життя почалося у Старій Талалаївці. У цьому селі і було зареєстроване місце проживання Віталія Бушиленка. Дуже любив спорт. Мріяв, що буде навчатися у спортивній школі. Його життя у багатодітній родині було не простим. Років у 12–13 залишився без мами. Трохи жив із батьком. Потім забрали до себе старші сестри. Вони жили в Броварах. Завдяки сучасним засобам зв’язку спілкувався з колишніми однокласниками.
Мав успіхи. Мав мрії. Створив чудову сім’ю, і зовсім недавно став батьком. Йому не вдалося стати спортсменом-професіоналом, але завжди був активним гравцем у аматорських командах Броварів. Мав грамоти і медалі за спортивні здобутки.
Не цурався ніякої роботи, бо вважав, що найцінніше — це досвід. Вже у 2019-му Віталій мав той досвід, завдяки якому зміг розпочати своє підприємництво. Основна діяльність його підприємництва — торгівля овочами та фруктами. Будував плани на власне сільськогосподарське виробництво. І вже почав вирощувати часник.
Кажуть, що його дуже любили діти. І він їх. Мріяв з часом побудувати готель, організувати футбольний клуб… У селі Бригинці Бобровицької громади, де проживав із дружиною та крихітним синочком, будували свій дім…
І всі мрії обов’язково здійснилися б, якби не війна. З перших днів повномасштабної війни Віталій став до лав Добровольчого загону самооборони Києва, а у квітні 2024 — мобілізований до ЗСУ. Служив у 67-й окремій механізованій бригаді, що створена на базі Добровольчого Українського Корпусу на посаді стрільця-помічника гранатометника.
Загинув під час виконання бойового завдання 8 липня 2024 року в районі Новопокровки Запорізької області.
Похоронений в селі Бригинці Бобровицької громади Ніжинського району, де фактично проживав.
