Вічна пам’ять! Вічна шана!
4 жовтня минає 10 років від дня загибелі в російсько-українській війні захисника України Володимира Івановича КУНДЕНКА. Пам’ять повертає в той, уже далекий час, коли Талалаївщина прощалася із першим у цій війні загиблим земляком. Війна на тоді була далеко, на сході. Ми вірили і сподівалися, що вона десь там і закінчиться. Усвідомити, що у XXI столітті нас чекає повномасштабна війна із кровожерливим сусідом, було важко.
Те, що ворога треба зупинити там, щоб не прийшов сюди, усвідомлював Володимир Кунденко. Мав досвід строкової військової служби, отож сприйняв як належне, коли був мобілізований 22 березня 2014 року. Сержант ЗСУ, командир танкового екіпажу служив у 1-й окремій гвардійській танковій бригаді. Початок жовтня…
Оборона Донецького аеропорту. Російські терористи підбили його танк. Увесь екіпаж загинув. Понад тиждень до танка не могли підійти, щоб забрати тіла загиблих. Згодом учасників оборони аеропорту назвуть кіборгами. Володимир один із них.
Він не хотів воювати. Він мріяв жити у своїй країні, робити улюблену роботу, ростить синів… Народився Володимир Іванович 26 липня 1980 року в селі Красний Колядин. Там закінчив середню школу. 2002 року закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум; працював головним зоотехніком в агрофірмі «Обрій LTD» у селі Харкове. Та війна, яка і досі триває, зруйнувала всі плани і позбавила його життя. Похований Герой 31 жовтня 2014-го в селі Харкове. Без батьківської любові виросли його сини, без синівської опіки страждає мати…
Як пам’ять про Володимира Кунденка у березні 2015 року на будівлі Красноколядинської школи встановлена меморіальна дошка.
На території військової частини с-ща Гончарівське Чернігівської області, на Алеї слави встановлено пам’ятник загиблому в бою за Донецький аеропорт В. І. Кунденку та його екіпажу.
15 травня 2015 року Указом Президента Володимир Кунденко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно). 30 листопада 2021 року — Почесною відзнакою Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні».
Вічна пам’ять Герою! Живемо і пам’ятаємо!
4 жовтня минає 2 роки світлої пам’яті захисника України Олексія Олександровича БУРАКОВА, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Народився Олексій 26 листопада 1980 року в селі Павино Павинського району Костромської області. У ранньому дитинстві Олексія його мама переїхала на постійне проживання до села Довгалівка Талалаївського району Чернігівської області.
Тут він закінчив 11 класів місцевої школи. Потім проходив строкову військову службу у 72-й окремій механізованій бригаді. Після служби проживав у місті Козятин Вінницької області, працював на місцевому підприємстві.
У серпні 2022 року Олексій Бураков мобілізований до лав ЗСУ. Був стрільцем одного із підрозділів військової частини. Разом з побратимами він мужньо захищав українську землю від ворога. Поховали захисника України на центральному кладовищі у Талалаївці. Вічна пам’ять! Вічна шана!
