Талалаївська громада проводжала в останню путь воїна Олексія В’ячеславовича ЧИКАЛА
3 грудня Талалаївщина проводила в останню путь захисника України Олексія В’ячеславовича ЧИКАЛА із села Основа. На одного янгола стало більше на небі, а земля втратила ще одну Людину… Клята війна обірвала життя 23-літньому красивому тілом і душею молодому чоловіку, доросле життя якого тільки починалося.
Так мало пожив на землі, так мало встиг… Та прожив своє коротке життя так, що його ім’я залишиться жити у пам’яті нинішніх і прийдешніх поколінь.
Воно, як та зірка – засяяло яскраво і згасло, обірване ворожою зброєю…
Народився Олексій 30 березня 2001 року в Основі. У 2018 році закінчив Харківську ЗОШ І-ІІІ ступенів, потім навчався у Глинському професійному аграрному ліцеї, де здобув професію водія. У 2020-2021 році служив строкову службу.
Потім працював водієм в одному із аграрних підприємств Київщини. 1 лютого 2023 Олексій Чикало підписав контракт на службу ЗСУ і всі 1 рік і 10 місяців служби захищав Україну на різних важливих оборонних напрямках. 30 листопада його життя обірвалося на бойовому посту.
Всі, хто знав Олексія, згадують його дуже добрим, завжди усміхненим і життєрадісним, готовим допомогти, коли треба. Тому мав багато друзів.
Як згадують його вчителі, у класі Олексій завжди був тим, на кого можна покластися. Якщо між однокласниками виникали якісь «гострі кути», він виступав як миротворець. Завжди щирий, відвертий у спілкуванні.
Йому можна було довірити будь-яке доручення. Був активний і у спортивному житті школи, брав участь у різних змаганнях: футбол, волейбол, баскетбол, настільний теніс, туризм. У спортивних змаганнях захищав честь школи не тільки у районі, а і в області. Був гарним помічником батькам, які тримали велике господарство, люблячим сином та братом.
Олексій ніколи ні на що не скаржився: завжди щирий, добрий, веселий, зібраний, надійний друг, товариш. Він безмежно любив свою сестру Альону, і хоч старшим був від неї всього рівно на рік, постійно дбав про неї, турбувався, захищав, опікувався нею у школі.
Односельці згадуватимуть свого Героя як щирого і порядного хлопця, який ніколи ні з ким не конфліктував, любив і поважав, цінував свою родину, а особливо надзвичайно любив маму і сестру і завжди, навіть на відстані турбувався про них.
Це у сім’ї він навчився всього найкращого. Міг приготувати смачну їжу і відремонтувати техніку з однаковою легкістю. Любив подорожувати і вже багато де побував в Україні та не переставав нею захоплюватися.
Скільки мрій було у нього на після Перемоги… Вони залишилися нездійсненними. Його щира усмішка ніколи більше не осяє високе чоло. Ніколи на маминих очах не висохнуть сльози… Немає і не буде прощення нашим ворогам за скалічені душі, втрачені життя!
Сумуємо разом з рідними та висловлюємо їм щирі співчуття. Вічна слава та вічна пам'ять Захиснику України!
