Талалаївська громада проводжала в останню путь воїна Тараса Миколайовича МУСІЄНКА
І знову Талалаївщина у жалобі. Захищаючи рідну землю та всіх нас, хто живе на ній і мріє жити, поклав своє молоде життя Тарас МУСІЄНКО із Скороходового. Немає меж болю і розпачу, коли в сиру землю їдуть ті, кому б жити та жити, любити, творити, народжувати і ростити дітей… Немає меж нашій люті до ворога, який щодня забирає життя українців, нищить все, що дороге нам і рідне. Немає йому прощення і ніколи не буде!
Тарас МУСІЄНКО народився 27 березня 1992 року в селі Скороходове. Перші п’ять років навчався у Липівській школі, потім у Талалаївській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2009 році. Тарас був гарним спортсменом. Особливо любив футбол і грав у шкільній команді. Однокласники згадують його як надійного командного гравця, який ніколи і ніде не підводив, і не тільки у футболі.
Із навчальних предметів його найулюбленішими були географія та історія. Тут він не обмежувався шкільною програмою. На карті світу швидко знаходив країни, столиці і міг цікаво про це розповісти. І сам мріяв, що колись він багато де побуває. Ще одне його захоплення – автомобілі.
Тут завжди знаходив спільну мову з батьком, який працює водієм. Відслуживши строкову службу, працював водієм-далекобійником на різних підприємствах України та за кордоном, таким чином здійснюючи свою мрію – пізнавати світ, намотуючи кілометри за кермом. Їх було б іще так багато попереду, якби не прийшли нас убивати рашисти.
Рівно два роки Тарас стояв на захисті України, разом із побратимами тримаючи оборону на найгарячіших напрямках фронтів – Запорізькому, Харківському.
31 січня 2025-го Тарас МУСІЄНКО загинув на полі бою. Через два місяці йому б виповнилося 33 роки…
Від рідного дому, рідною вулицею, де виріс, де поважали його за привітність та доброзичливість, проводжали Тараса до місця вічного спочинку.
Його коротке життя, обірване ворогом, заслуговує на вічну пам’ять і вічну шану!
Низько вклоняємося Твоєму подвигу, воїне! Слава Україні! Смерть ворогам!
