Талалаївська громада проводжала в останню путь воїна Валерія Івановича ГОРЯНСЬКОГО
Знову гірким смутком та пекучем болем оповита Талалаївщина.
4 вересня жителі громади віддали останню шану земляку-військовослужбовцю Валерію Івановичу ГОРЯНСЬКОМУ. Провести полеглого захисника в останню путь прийшли його односельці, друзі, однокласники, військовослужбовці, а також найрідніші та найближчі люди.
Валерій ГОРЯНСЬКИЙ народився 17 березня 1973 року у селі Болотниця. Закінчивши Болотницьку школу, вступив на факультет ветеринарної медицини до Харківської державної зооветеринарної академії, де здобув професію лікар-ветеринар.
Свій трудовий шлях розпочинав ветлікарем у ТОВ «Обрій», що в Харковому, тривалий час працював завідувачем молочно-товарною фермою ТОВ агрофірма «Обрій».
В останні роки, до мобілізації, трудився працівником із благоустрою у ТОВ « ТАС Агро Північ».
Мобілізований на військову службу 29 вересня 2023 року. Після навчання боєць захищав Україну на Донецькому напрямку. Зв’язок рідних із ним обірвався під час тяжких боїв під Бахмутом.
Понад рік Валерій вважався зниклим безвісти. На жаль… Стало відомо, що він загинув 23 травня 2024 року, захищаючи волю та незалежність України. Вірний присязі воїн з честю виконав військовий обов’язок справжнього українця.
Понад рік страшного мовчання, гіркого очікування… 4 вересня його похоронили з воїнськими почестями у селі, яке для нього стало рідним. Тут, у Харковому, він мав багато друзів, тут збудували з дружиною свій дім, виростили сина, і його сад уже плодоносить.
У пам’яті односельців, друзів, побратимів він залишиться дбайливим господарем, порядним сім’янином, люблячим чоловіком та батьком – відповідальним, надійним, завжди оптимістичним та завзятим.
Може тому, що виростав у місцевості, де багато ставків, дуже любив рибалити і просто… посидіти у тиші. Тепер тиша і спокій будуть із ним вічно. А із живими – вічна світла пам’ять про захисника України, який віддав своє життя за її свободу і незалежність.
Осиротіла ще одна українська родина. У Валерія залишились мама, дружина та син.
Схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати. Вічна та світла пам’ять.
